VII. ВІК ДОРОСЛОСТІ

Період дорослості у порівнянні з іншими віковими періода­ми— дошкільним, молодшим шкільним, підлітковим, юнаць­ким — охоплює значно більший відрізок часу життя людини і тому описання його особливостей є ускладненим.

Традиційно вважалося, ідо вік дорослості — це стабільний період у житті дорослої, сформованої людини і тому ніяких особливих змін у психічному розвитку особистості не відбувається. Французький психолог Е. Клапаред характеризу­вав дорослість як стан психічного «закам'яніння», коли процес розвитку припиняється. Але більш ретельне вивчення цього вікового періоду змінило думку вчених. Потенціал розвитку існує протягом всього життя людини. З настанням дорослості процес розвитку людини не припиняється і не завершується, йому притаманні протиріччя і гетерохронність VII. ВІК ДОРОСЛОСТІ (нерівномір­ність); виділяються сенситивні і критичні моменти, психофізіо­логічний розвиток не є статичним, природа його різноманітна і суперечлива.

У 1928 році М.М. Рибніков для визначення періоду доросло­сті запропонував термін «акмеологія», (акме — це вища точка, розквіт, зрілість, краща пора). Таке визначення характеризує період дорослості як найпродуктивніший, творчий період життя людини, коли завершується загальносоматичний розвиток і статеве дозрівання, фізичний розвиток досягає свого піку. Цей вік характеризується високим рівнем інтелектуальних можливостей, творчих і професійних досягнень.

Вчені встановили, що період дорослості не завжди чітко розбивається на ряд добре виділених стадій, тому що зміни ми­слення, поведінки і особистості дорослої VII. ВІК ДОРОСЛОСТІ людини лише незнач­ною мірою зумовлені хронологічним віком, або специфічними змінами в організмі людини, в більшій мірі ці зміни визначаються особистісними, соціальними і культурними факторами.

Не всі дорослі досягають однакових успіхів, або влаштову­ють своє життя за єдиним зразком. Та процесам розвитку у дорослому житті притаманні деякі спільні характеристики.

На думку Б.Г. Ананьєва вікова періодизація життєвого циклу людини базується: на послідовній зміні станів розвитку, односпрямованості і незворотності часу життя людини, тобто на топологічній характеристиці, і на тривалості існування індивіда, яке, в свою чергу, залежить від тривалості життя всіх індивідів даного віку — метричній характеристиці.

Ці характеристики представлені у схемах вікових періодиза цій VII. ВІК ДОРОСЛОСТІ, прийнятих як міжнародні.

Середній вік: перший період другий період 22 — 35 років чоловіки 21 — 35 років жінки 36 — 60 років чоловіки 36 — 55 років жінки
Люди похилого віку 61 — 74 роки чоловіки 55 — 74 роки жінки
Старечий вік 75 — 90 обидві статі
Довгожителі старші 90 років.

У геронтології використовується періодизація Дж. Біррена— одного із дослідників процесів старіння людини. За Дж. Бірреном:

Рання зрілість триває від 17 до 25 років
Зрілість 25 — 50 років
Пізня зрілість 50 — 75 років
Старість 75 — ... років

За класифікацією Д.Б. Бромлей людське життя розглядаєть­ся як сукупність п'яти циклів: утробного (стадія вагітності), дитинства, юності, дорослості і старіння.



Так, цикл дорослості складається із чотирьох стадій:

Рання дорослість 21 —25 років
Середня дорослість 25 — 40 років
Пізня дорослість VII. ВІК ДОРОСЛОСТІ 40 — 55 років
Передпенсійний вік 55 — 65 років є перехідним до циклу старіння

Цикл старіння складається із трьох стадій :

«Відставка, відсторонення від справ» 65 — 70 років

Старість 70 і більше років

«Дряхлість, хвороблива старість» максимум 110 років

Г. Крайг вважає, що на період дорослості припадає три чверті людського життя і розподіляє цей період на три стадії:

Рання дорослість 20 — 40 років

Середня дорослість 40 — 60 років

Пізня дорослість від 60 років і більше.

Е. Еріксон пропонує такі стадії розвитку особистості в період дорослості:

Рання дорослість від 20 до 40—45 років

Середня дорослість від 40—45 до 60 років

Пізня дорослість понад 60 років.

Наведені вікові періодизації показують, що межі періодів визначаються соціальними та економічними факторами, історичними подіями, етнічною приналежністю та середови­щем, в якому живе VII. ВІК ДОРОСЛОСТІ та розвивається особистість.

Б.Г. Ананьєв писав: «Життєвий шлях людини — це історія формування і розвитку особистості в певному суспільстві, сучасника певної епохи і ровесника певного покоління. Разом з тим, фази життєвого шляху датуються історичними подіями, зміною способів виховання, змінами способу життя і системи відносин, сумою цінностей і життєвою програмою — цілями і смислом життя, якими дана особистість володіє... Практично, ступені суспільного виховання, освіти і навчання, що складають сукупність підготовчих фаз життєвого шляху, формування особистості стали визначальними характеристи­ками періодів росту і дозрівання».

У запропонованих вікових періодизаціях використовуються терміни «дорослість» і «зрілість». Вчені доводять, що визначен­ня об'єктивних критеріїв зрілої VII. ВІК ДОРОСЛОСТІ людини є проблематичним, тому що фізична зрілість, розумова зрілість, громадянська зрілість і т.ін., не співпадають у часі. Ці труднощі призвели до того, що в сучасній психологічній літературі замість поняття «зрілість» використовують поняття «дорослість». А зрілість розуміють як якість в психічному розвитку людини.

Б.Г. Ананьев констатує: «...настання зрілості людини як індивіда (фізична зрілість), особистості (громадська), суб'єкта пізнання (розумова зрілість) і праці (працездатність) в часі не співпадають, і подібна гетерохрониість зрілості зберігається у всіх формаціях».

Вирішальною ознакою зрілості с усвідомлення людиною відповідаль-ності і прагнення до неї, тому що зріла людина відповідає за зміст свого життя в першу чергу перед VII. ВІК ДОРОСЛОСТІ самим собою, а також перед іншими людьми.


documentaevpzrt.html
documentaevqhcb.html
documentaevqomj.html
documentaevqvwr.html
documentaevrdgz.html
Документ VII. ВІК ДОРОСЛОСТІ